На главнуюОтправить письмоПоиск по сайту
Вход для членов клуба:
Сегодня родились:

Депрессивные состояния и как им противостоять (с историей)(архив)

Страницы сообщений:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12
АвторСообщение
Червук Наталья
Ровно
Сообщений: 127
Среда, 25.03.2009, 08:25 | Сообщение #201
Ольга! Вы настоящий философ! Так искренне, так глубоко и О НАС! БРАВО! =D> =D> Мне хочется перечитывать и перечитывать, настолько это и обо мне...
Червук Наталья
Ровно
Сообщений: 127
Среда, 16.11.2011, 11:30 | Сообщение #202
Кравчук Ольга:
Здравствуйте всем! Здравствуйте, Наташенька! Как Вы там в далеком волынском крае? Как реагируете на погоду. Вот у меня уже стойкие неоправданые ожидания целый месяц наблюдаются (как впрочем у многих жителей города). У Вас такое бывает по отношению к погоде? и как Вы с этим справляетесь? У меня раньше такого не было, а тут двруг почувствовала, что что-то не так в восприятии должного...
Мои мысли по поводу вашей прозы, Ольга, перескочили на Форуме подальгше от текста. Потеряла навыки :smile: . В родные пенаты вернулась только вчера утром. С 13 по 15 марта была в Симферополе на сессии по арт-терапии. Ура! Старт взят! Теперь надо беречь резервы. дабы благополучно дойти до финиша с достойным результатом. Будем надеяться! Симферополь погодой не баловал, но в день отъезда не поленилась с ребятами из Казани подняться в 7 утра и съездить на прогулку в Воронцовский парк, в иридарий. Будущий психолог Светлана, участница группы, была нашим гидом. Мы ей за это очень благодарны. Ведущая группы Наталья Ткаченко - отдельная тема. Я, наверное, впервые встретила такую домтаточно молодую, но так глубоко и прекрасно мыслящую девушку. Профессионала, Человека и Творца! Это была по истине творческая сессия, я почерпнула для себя много нового, мое подсознание освободилось с помощью занятий от некоторых достаточно тяжелых и гнетущих меня воспоминаний и мыслей. Неоценимый опыт! У Натальи есть свой сайт, можно зайти. Поиск прямо по имени: Наталья Ткаченко Арт-терапия Симферополь. Рекомендую землякам с Украины особенно. Будет возможность получать новые знания о обмениваться опытом на форуме psy.creation.pp.net.ua/forum/. После сессии меня домой совершенно не тянуло и я поехала к сестре в Херсонскую область, поближе к морю. Была на пустынном пляже. пробовала водичку: уже тепленькая. Представила себя на пляже и...поехала к тете в Одессу. Она слезно просила не миновать ее визитом :) . По дороге заехала к партнерам в Херсон, погрелась под их солнышком, меня замечательно приняли, показали свое предприятие, поделились планами. В Одессе пробыла 4 дня. В субботу пол дня провела в Свято-Успенском мужском монастыре. Очень было нужно...Душа болела...Затем спустилась от монастыря прямо к морю на знаменитый Фонтан. Погрелась, побродила по берегу, подзагорела на мордочке! В воскресенье загара добавилось:были с сестрой и тетей на их даче на Хаджибеевском лимане. Там даже походила босиком по водичке. Студеная, аж кости ломило! Но я упорно занималась холодовой терапией! Кайф! В-общем, вояж-вояж. Выросла из кротких штанишек ограниченного временем бизнесмена и распоряжаюсь им, по возможности, по собственному усмотрению. Имею теперь на это право:слишкой дорогой ценой заплатила :( Ольга, для меня бесценно ваше высказывание по поводу нормы. Я тоже со всех сил стремлюсь сохранить в себе именно то, что отличает меня от других. Иначе как мы можем быть интересны друг другу и о каком общении может идти речь? Не бросайте тему, она очень важна. Причем, мне кажется, не зря она появилась именно здесь:ведь в изоляции часто и протекают такие процессы, которые произошли со мной. О погоде. Это к цитате. Я ктегорррически против такого затяжного перехода от зимы к весне! И как видите, борюсь с этим всеми доступными методами. Еще хочу в солярий. Помогает, мне точно. Еще тепло друзей. Их моло, но есть. И это дорого. Вместе о предстоящих весне и лете думает ся веселей. Даже на фоне кризиса. С сегодняшнего дня иду на дневной стационар, дабы пережить этй переходно-погодный период без д..., нет, МЕЛАНХОЛИИ! До связи!
Червук Наталья
Ровно
Сообщений: 127
Пятница, 15.05.2009, 03:16 | Сообщение #203
В теме тишина и нет откликов :) . закрываем? а я за это время "натворила". правда, на украинском. Но прошлое прочили, почти все поняли, поэтому хочу поделиться. :val: ЕФЕКТ МЕТЕЛИКА Чи можете ви собі уявити такий усталений вираз українській мові:не відчуєш шкоди сліпого кохання – не усвідомиш користі зради? Майже до сорока років я свято вірила у те, що для мене кохання – це благо, а будь-яка зрада, тим паче зрада коханої людини – розчарування та біда. Пишу ці слова, а на вустах – гірка посмішка. Це посмішка мого Ангела-охоронця, котрий накрив мене у хвилини глибокого відчаю та біди своїми крильми та повернув у цей світ доживати відведені мені долею роки. Для себе, для дочки та батьків. Найважче мені було привчити себе до думки, що маю жити тепер у першу чергу для себе, примирившись з іншою якістю життя, соціальним статусом та можливостями. Інакше не зможу БУТИ та ЖИТИ для інших, кому я ще потрібна. То був переломний момент, коли почався інший відлік мого життя. За плечима два розлучення. Радості кохання та гіркоту розлучень відчула на власній шкірі сповна. «Цвіте терен, цвіте терен, а лист опадає. Хто в коханні не знається – той горя не знає…» Ой пізнала… І кохання і горя. Тепер я знаю, яку частку вини у тому, що сталося, відміряла мені доля: спокутувати гріх сліпого кохання. З дівчини, жінки, для якої це саме кохання було змістом життя, я перетворилася у обережну переполохану лебідку, котра за легендою, залившись без пари, можливо, приречена на самотність… «Кохати – це означає дивитися не один на одного, а дивитися разом у одному напрямку», - писав Антуан де Сент-Екзюпері. Як же це було про мене! Закохавшись, я поступово перестала бути сама собою, почала втрачати свою індивідуальність, постійно підлаштовувалася під коханого, під його життєві прерогативи та кар’єрні сподівання, орієнтуючись на тип традиційної слов’янської сім’ї, де дружина – порадниця, помічниця та надійний тил, а чоловік – голова родини. У сімейних стосунках старалася бути м’якою та чуйною,не конфліктною, і не встигла опам’ятатися, як перестала «тримати удари», котрі близькі люди безумовно наносять один одному на протязі життя. Адже недарма в народі кажуть, що ми « найбільше ранимо тих, кого найбільше любимо». Я впустила коханого у власну «територію А» - зону комфорту, у якій ми відкриті, не виконуємо чужих ролей та бажаємо грати за власними або узгодженими з нами правилами. Насправді саме за любов, за кохання ми платимо найвищу ціну. Це як ціна за бажаний винний дурман: розплачуєшся за нього тупістю, робишся «дурним», смішним, і, що саме страшне, вразливим! А пройде хміль і накочується жаль за те, що сталося під дією дурман-любові. Рідко кому вдається закликати у ці хвилини на допомогу розум, що мав би застерегти про небезпеку. Куди там! Гормональний любовний смерч несе екстрімала-коханця,що забув про страху вальне спорядження-розум , у самий епіцентр подій, засмоктує силою почуттів та бажанням чим довше відчувати дурман п’янкої втіхи єднання двох тіл та сердець… Поринуло моє щире та віддане кохання у літа. Та прихопило з собою найкращі дівочі ідеали та прагнення, котрі диктують нам з минулого правила, за якими нам хочеться жити у цьому жорстокому чоловічому світі. І хоча я згідна з Байроном, що»Рани від кохання якщо не завжди вбивають, то ніколи не заживають…», довелося навчитися зализувати їх, аби не ятрили усю решту життя… Як не дивно, та пішла від зворотнього, а саме від того, з чого почала цю розмову: не відчуєш шкоди від сліпого кохання, не усвідомиш користі зради. Адже лише таким чином для мене, зрадженої, відкрилися нові можливості. Ні, я не відкрила якісь нові горизонти, не зробила ривок у тій професійній сфері, якою займалася. Хоча ні, таки є маленький результат – взялася за перо та згадала літературну юність, стала писати новели та оповідання та досить успішно співпрацювати з прекрасним молодим колективом львівського видавництва «ЖИТТЯ» у жіночих журналах. Багато часу пішло на те, щоб частково відновити коло старих, та колись вірних друзів, надбати нових, старанно відібраних приятелів та знайомих, котрих не поспішаю зачисляти до «друзів». Життя навчило. Не раз від нібито благих на думку друзів та рідних намірів та вчинків, моє життя розхитувало, як на дитячій гойдалці. Адже давно доведено, що не завжди від добрих вчинків інших людей нам стає краще. Чим більше біля нас добрих людей, тим більше вірогідності, що спрацює «ефект метелика». За притчею, один чоловік помітив кокон, у якому була маленька щілина. Він зупинився та став спостерігати, як через цю щілину робить спроби вийти на білий світ метелик. Пройшло багато часу: метелик ніби-то залишив свої зусилля, а щілина усе ще залишалася такою маленькою. Тоді добрий чоловік вирішив допомогти метелику. Він узяв перо чинний ніж та розрізав кокон. Метелик без жодних зусиль вийшов на світ. Та тільце його було слабким та немічним, його крильця ледве рухалися. А чоловік продовжував спостерігати за новонародженим метеликом в очікуванні, коли той накінець розправить крильця та полетить. Та нічого подібного не сталося… До кінця свого короткого життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, та так і не розправлені крильця. Він так і не зміг літати. Помилка, допущена чоловіком, що втрутився у еволюційний процес природи керуючись благим наміром допомогти метелику, зіграла рокову роль. Адже метелику необхідно було зробити зусилля, аби вийти через вузьку щілинку кокона. Рідина, що міститься у тілі лялечки під час її перетворення на метелика у коконі, мала перейти у крильця та надати їм сили. Саме тоді метелик зміг би літати… Іноді саме зусилля необхідно нам у житті. Адже, якби нам жилося без труднощів, ми були б обділені самим дорогим та неповторним надбанням людського життя – власним досвідом. Лишень 20 відсотків життєвого досвіду із 100 за статистикою людина черпає від інших. Решту 80 надбаває на жаль, чи не щастя, сама. І нехай цей досвід не завжди є позитивним. Я б не змогла знайти у собі сили вистояти та крокувати у майбутнє, коли душа та серце просяться назад, у ті мої благополучні та осяяні коханням роки. Саме зрада дала мені шанс знайти можливості вийти з глухого кута колись сліпого та вірного кохання на шлях хоча й не безпроблемного, зате життя з почуттям не загубленої жіночої гідності, коли спиш у ліжку «утрьох», з привидом тої, іншої і губиш рештки самоповаги, стаєш залежною у чеканні остаточного вибору колись коханої людини і створюєш видимість родини. А рідною ти вже давно перестала для нього бути і тримають лише матеріальні речі... А ВІН ВЖЕ ЧУЖИЙ. І це нагадує мені животіння визволеного з кокону метелика, змушеного волочити свої нерозправлені крильця та назавжди позбавленого шансу злетіти. Приховування зради зіграло зі мною саме такий жарт: мої горизонти життя перекривалися реальними та надуманими психологічними, побутовими, матеріальними, і зрештою, проблемами зі здоров’ям. А причиною була втрата взаєморозуміння, довіри як складових кохання, котрі і стали підґрунтям для зради близької людини. Часом треба мати сміливість сказати про те, що кохання минуло. А ще краще, що минає. Адже ми, як казав Екзюпері, відповідаємо за тих, кого приручили. Треба дати колись коханій тобою людині шанс оговтатися, звикнути до думки про те, що їй доведеться жити самій, взяти на себе ту міру відповідальності, яка дозволить твоїй парі вийти із залежності від свого почуття з найменшими втратами. Навіть якщо для цього треба чимось пожертвувати: часом, коштами, майном. Коли розпадається сім’я, хтось завжди страждає більше, особливо за умови любовного трикутника, з якого створюється нова пара. Свою міру вини у першому розлученні я взяла на себе хоча б тим, що відмовилася від аліментів на маленьку доню, оскільки для мене важливіше було зберегти батька для дитини та друга у своєму житті. Тоді я була досить молодою, повною сил та планів на майбутнє, у якому маю сама прокормити власне дитя. А батько, якого я їй обрала, сам вирішить для себе питання матеріальної участі у її житті. На щастя, так і сталося. Моя віра у його кращі якості , за котрі колись покохала, виправдалася. А те, що я щиро зізналася у появі у моєму житті іншого чоловіка дало йому шанс жити далі, не втративши наших батьківського взаєморозуміння та пам’яті про кращі часин, реально оцінювати свої життєві перспективи та будувати нові стосунки. В подяку за мужність відпустити мене та любов до нашої доні доля подарувала йому найцінніший подарунок – любов інших, кохання та маленьку донечку, котра зараз робить перші кроки та радує його та маму першими словами. Приховування реалій «турботливою людиною»від мислячої , здатної на глибокі переживання та почуття як то любові, дружби, другої половини дуже схоже на доброту чоловіка, котрий зробив метелика калікою на все життя, відібрав у нього шанс використати заплановані для нього природою можливості . Бог має свої плани і на наші життя… Зрада нагадую мені лакмусовий листочок, що проявляє кризу в житті людини. Зазвичай ми стараємося жити у позитивних настроях. «Зі мною цього не трапиться». І раптом обман виявляється у твоєму житті, а ти не те що до цього не готовий, тебе ще й пробують запевнити, що це не так! І тоді обман подвоюється, і ніж, що вже увійшов у твоє серце починає обертатися навколо осі, розширюючи цю рану, і довіра та повага між двома назавжди втрачена. Мудрі китайці слово криза складають з двох ієрогліфів: «небезпека» та «можливості». Це як у анекдоті: «Маємо для вас дві новини: одна погана, друга хороша». Головне витримати послідовність. І тоді стає зрозуміло, що у випадку конструктивного походження кризи, усвідомлення, для чого, а не за що ти проживаєш дану ситуацію у житті, відкриє перед тобою нові можливості та горизонти. Як мінімум життя, котрому ти сам будеш господарем , а не посібником катом. Ваш автор російський філолог. Коли я замислилася над часто повторюваним мною російським перекладом слова зрада – предательство (предал), я раптом в одній із своїх новел випадково написала його роздільно і ніби прозріла: «пре»- надмірність дії (як у слові прекрасний – вихваляти, переповнити, перебільшити) і «дать», «дал» - безпосередньо означає дати можливість. А ось суфікс «-тво» у кінці слова - ніби початок слова «творить». Творчо мислячій людині очевидно, що у даній дії «зрадити-предать» приховані дані тобі можливості і хоча б за це щиро подякувати зраднику. Хтось казав, що зрада нагадує йому перегній, неприємний запах якого ніяк не впливає на корисність. Моя щира подяка автору, чиє ім’я вже не пригадаю, за ці золоті та зрозумілі, надіюсь, не лише для мене слова. Адже ніхто у цьому світі не повинен був відповідати моїм очікуванням, ідеалам, виплеканим з дитинства та юності. Рівно як і я. Важливо не лише те, щоб розібратися у тому, як ти дозволив даній ситуації трапитися, чи варто в подальшому плекати створений тобою образ коханого чи коханої, чиї вчинки вже, можливо давно розходяться зі словами та клятвами вічної дружби, кохання та поваги і зробити якщо не перший рішучий крок, то хоча б крочок у власне майбутнє без нього, яким би страшним воно тобі не здавалося. Саме головне у цьому подарованому нам Богом лише раз житі не зраджувати себе самого! Спробуй як я сказати собі, звертаючись у минуле та перефразувавши народні слова пісні «Цвіте терен», під котру засинала моя донечка: «Десь поїхав мій миленький іншої шукати. Нехай їде, нехай їде. Нехай не вертає, Дай же йому Боже щастя, що він побажає…». «Може ти сама наспівала собі сценарій своїх зрад твого життя?», - лунає з-за плеча тихий голос мого Ангела… 12.05.09. НАТАЛЯ ЧЕРВУК Это есть результат практических занятий первой сессии по арт-терапии. Еще раз большое человеческое спасибо Наталочке Ткаченко и Люде Беленок :angel: :angel: :angel: :angel: :bis: :app:
Захарова Людмила
Волгоград
Сообщений: 1495
Пятница, 15.05.2009, 10:56 | Сообщение #204
Здравствуйте, Наташа! Рада вашему появлению, да ещё и такому эффектному и позитивному! "Натворили" - здорово! А тему закрывать на мой взгляд, ни в коем случае не надо. Затихла не только она, а и сам форум. Всё ещё впереди у нас, надеюсь. В крайнем случае эту тему переименовать можно с менее специфичной формулировкой, и будет она оставаться именно Вашей, с Вашими мыслями, переживаниями, творениями. как думаете?
Червук Наталья
Ровно
Сообщений: 127
Среда, 16.11.2011, 11:30 | Сообщение #205
Захарова Людмила:
А тему закрывать на мой взгляд, ни в коем случае не надо. Затихла не только она, а и сам форум. Всё ещё впереди у нас, надеюсь. В крайнем случае эту тему переименовать можно с менее специфичной формулировкой, и будет она оставаться именно Вашей, с Вашими мыслями, переживаниями, творениями. как думаете?
По этому поводу могу думать только лищь положительно. Как вариант: "депресссивные сосояния и как им противостоять". Думаю, таким образом убирается чисто медицинский "налет" в звучании темы. Если мое предложение не резонирует с вашим видением, полностью полагаюсь на супервайзеров :lol: , так сказать, автор темы "делегирует полномочия" :bis: А по поводу отклика на мое "творение" - спасибо. они для меня просто бесценны, без лишнего пафоса. Это результата коллективного труда: Оксаны Тарасюк-психолога, ведущей группы "Феникс",форумчан Иматона, поддержавших меня в теме на протяжении полугода, Наташеньки Ткаченко,арт-терапевта из Симферополя, чействительного лена АссоциЛюдмилы Беленок и участников первой сессии по арт-терапии в марте Дашеньки, Светланы, Артура , Любы и Фариды.
Кравчук Ольга
Киев
Сообщений: 713
Четверг, 21.05.2009, 15:40 | Сообщение #206
Здравствуйте, Наташенька! Я очень давно с Вами не "разговаривала". Очень рада за Ваши успехи! Я сейчас нахожусь немного в стрессовом состоянии, т. к. много неопределенности навалилось на меня. И, знаете, мысль о Вас меня согревает, как-то подхлестывает не раскисать, барахтаться, что-то планировать.
Червук Наталья
Ровно
Сообщений: 127
Воскресенье, 19.07.2009, 17:47 | Сообщение #207
Всем большой привет снова из ФОРОСА! Я с 19 мая работаю в санатории, в котором чудно отдохнула зимой, "горничной гостиничного фонда" :D ! Супер-дауншифтинг :wink: . 22 июля еду домой, в Ровно. Буду активно заниматься поисками новой работы. Теперь, благо, выбираю я. Есть достойные предложения, чему несказанно рада. Тем более, что из центральных городов УКРАИНЫ. пОДРОБНЕЕ В СЛЕДУЮЩЕМ ПИСЬМЕ. Кстати, поздравьте: я сертифицирована, как арт-терапевт! Есть еще одна специальность в рюкзачке знаний :roll: .Так что, останавливаться не будем. Пишите, я на связи.
Мельникова Татьяна
Санкт-Петербург
Сообщений: 1549
Воскресенье, 19.07.2009, 19:44 | Сообщение #208
Наталья, вот это поворот событий )))))))))) Скоро будем брать уроки восстановления (всего-чего-нужно).
Червук Наталья
Ровно
Сообщений: 127
Вторник, 21.07.2009, 23:13 | Сообщение #209
Добрый вечер всем. кто на связи :) ! Таня, уроки даю бесплатно, пишите, звоните, мое ноу-хау - совершенно открыто для потребления на сайте ИМАТОНА :wink: . Но это еще не последний поворот событий: следующая должность, на которую я сегодня начала оформляться - садовник паркового хозяйства (все тот же санаторий ФОРОС). Я остаюсь. Завтра подписываю договор. Хотя... Предлагают долность горничной на дачи ТЕСЕЛИ (собственность Торгового дома Татарстан, Севастопольский филиал). Это уже второе от них предложение за 2 месяца. Первое - младшая медсестра. Не подошла зарплата. Завтра, надеюсь, попаду на собеседование на горничную. Есть опыт, будет рекомендация структуры "Аэросвит-курорт" (Виктора Пинчука). Провели меня с должности достойно, похвалили за честное и качественное предоставление услуг работника сервиса. :oops: . Это для меня было больше, чем 12 баллов!!! Зарекомендовала себя с лучшей стороны, видимо она есть, видимо таки стабильна и работать, даже физически "мы с депрессией" можем. Она таки приходила на 2 недельки. Я справилась без отрыва от производства :smile: .
Червук Наталья
Ровно
Сообщений: 127
Среда, 16.11.2011, 11:30 | Сообщение #210
Кравчук Ольга:
Здравствуйте, Наташенька! Я очень давно с Вами не "разговаривала". Очень рада за Ваши успехи! Я сейчас нахожусь немного в стрессовом состоянии, т. к. много неопределенности навалилось на меня. И, знаете, мысль о Вас меня согревает, как-то подхлестывает не раскисать, барахтаться, что-то планировать.
И только так держать, Ольга! С подводной лодки есть только два выхода: я выбрала "воздух"! И Вам туда же, раз Вы здесь. А по поводу неопределенности: войдите в зону, где у Вас имеется хоть какая-то базовая и положительная определенность и от нее и "пляшите": "белый танец будет за вами. Пишите, я на связи :angel:
Червук Наталья
Ровно
Сообщений: 127
Среда, 05.08.2009, 22:33 | Сообщение #211
Судя по отсутсвию откликов, народ отдыхает :) . Это радует. Мои новости подождут ;) . Откликайтесь, кто свободен. :mail:
Свирина Наталья
Новосибирск
Сообщений: 29
Воскресенье, 08.11.2009, 16:19 | Сообщение #212
Стойкий период ремиссии неизбежен,.. особенно когда рядом люди, которые Вас любят и... просто любят!
Червук Наталья
Ровно
Сообщений: 127
Среда, 16.11.2011, 11:30 | Сообщение #213
Свирина Наталья:
Стойкий период ремиссии неизбежен,.. особенно когда рядом люди, которые Вас любят и... просто любят!
Наташенька, как же я рада хорошему слову, кторое "и кошке приятно"!!! :angel: :angel: :angel:. Именно это со мной сейчас и происходит. Наконец-то я попала в руки честных профессионалов все там же в славном европейском г.Львове (Украина), а именно к Ступке Елене Александровне, которая нащупала и "отрыла" место, где "собака зарыта". Поступило предложение, рассмотреть вопрос о возможности электрошоковой терапии, как варианта для стабилизации и пролонгирования именно ремиссии. В-общем, будем живы - не помрем
Мельникова Татьяна
Санкт-Петербург
Сообщений: 1549
Среда, 16.11.2011, 13:02 | Сообщение #214
Дорогая Наташа!!!!! Вот эта самая, прекрасная, сидящая за фортепиано: С днем рождения Вас!!!! Раз уж сегодня также и день энергетика, то желаю Вам продолжать давать всем людям энергии побольше да разного вида! Ваша помощь им - неоценима!
Червук Наталья
Ровно
Сообщений: 127
Среда, 19.05.2010, 14:45 | Сообщение #215
Спасибо Татьяна за поздравление! К сожалению, сейчас дома нет интернета, поэтому отвечаю с опозданием. Отчитаюсь, что и ремиссию удалось удержать вот уже полгода!!! Я 4 месяца с сентября по 23 декабря отдала лечению в Ровно и во Львове на стационарах. Специалисты даже советовали попробовать электрошок в период депрессии, но их голос был в меньшестве. Выбралась без помощи электрики. Вчера у нашей группы "Феникс" был День рождения - 7 лет. Приятно было вспомнить те позитивные моменты, которые связывают меня с группой и психологом Оксаной. Реально вижу, что есть люди, которым сложнее, чем мне и они желают моего с ними общения (это ко дню энергетика :))). 15 и 16 мая была участником тренинга Марии Куринской "Искусство быть женщиной" , который был организован тренинговым центром "СОЛОМОН". Получила возможность присутствовать в обмен на статью в прессе нашего города. Статью написала по свежим следам, Маше понравилось. Заходите на ее сайт по поисковику: она ведет женский клуб и написала книгу для женщин в электронном варианте. Советую подписаться на рассылку. Мария является женским психолохом, психоаналитиком и коучем. Интереснейший человек и Женщина с большой буквы. Она работает с Киевский компанией "Мастер-Лайф", тренеры которой занимаются в т.ч. и духовными практиками. Рада снова появиться в эфире! :smile: Пишите мне, буду бесконечно благодарна.
Червук Наталья
Ровно
Сообщений: 127
Суббота, 19.02.2011, 09:47 | Сообщение #216
:smile: Здравствуйте уважаемые психологи! Я снова появилась в эфире. Мое состояние заметно улучшилось. Я пролежала осенью прошлого года три месяца в клинике Львова. Врачам удалось подобрать лечение и заложить фундамент будущих продолжительных ремиссий. Врачи на комиссии дали мне 2 группу инвалидности и поиски нового места работы рекомендовали пока отложить, чтобы настроить организм на стабильность. А с 15 февраля жизнь моя вошла в новое русло: я стала бабушкой!!!!!! :smile: :smile: :smile: . Двое суток в больнице с дочерью напомнили мне мое материнство и организм откликнулся гаммой позитивных эмоций. Девочку назвали Мартой, она родилась на большой религиозный праздник. Я хожу в бассейн, нет ощущения колпака, накрывавшего меня с каждой депрессией. Я открыта миру и эмоциям, делаю больше работы по дому. Руки помнят маленьких детей и я купаю с дочерью малышку. Вся моя семья счастлива, у нас наступило полное взаимопонимание.
Захарова Людмила
Волгоград
Сообщений: 1495
Суббота, 19.02.2011, 18:38 | Сообщение #217
Наташа, здравствуйте! Очень, очень рада Вас видеть и рада за Вас! :flowers: :flowers: :flowers: Спасибо что поделились радостью, спасибо за позитив!!! Поздравляю с внученькой! Здоровья и счастья Вам и Вашим родным! :flowers:
Червук Наталья
Ровно
Сообщений: 127
Суббота, 19.02.2011, 20:31 | Сообщение #218
:D Спасибо, Людмила. Приятно, когда разделяют твою радость. Она словно умножается в несколько раз.
Червук Наталья
Ровно
Сообщений: 127
Вторник, 27.03.2012, 22:28 | Сообщение #219

Привет из Ровно! Перечитала сообщения из темы и поняла: я вместе с вами смогла достичь сегодняшнего своего отличного самочувствия. Только с врачами мне бы этого не видать. Сколько вы, девочки и мужчины дали мне положительных толчков и объективного видения своих состояний, в т.ч. и отраженных в моих психологических новеллах и эссе. Я сегодня живу полноценно, совершенно забыла, что такое уныние, полная апатия и отсутсвие положительных эмоций! Мой годовалый антидепресантик не позволяет бабушке больше валяться подольше в постели, пережевывая прожитое в мыслях, она заполняет собой все мое свободное пространство. Во Львове 2,5 года назад благополучно подобрали мне укол клопиксола депо (пролонгированного действия) , который я принимаю раз в месяц, и у меня убрались рецидивы маниакальных состояний, т.е. противное от депрессий. Ремиссия уже продолжается 2,5 года. Это для тех профессионалов, которых интересовало мое медикаментозное лечение. Перед этим пробовали вести меня на депакине хроно, но срывы все равно были. Для стабилизации ремиссии, если помните, я отказалась от активных поисков работы, что меня в то время тревожило, и очень удачно появилась внучка, и я приступила к освоению обязанностей бабушки. Кто-то писал, что тему закрывать не стоит. Я согласноа. Мне еще есть чем делиться. Пишите, буду очень рада!

Грустнов Рустик
Москва
Сообщений: 6
Воскресенье, 08.04.2012, 01:32 | Сообщение #220

Наталья, очень приятно познакомиться! Спасибо за ваш рассказ о себе, поздравляю с рождением внучки. дети и внуки - это наше будущее!

Страницы сообщений:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12

Психологический клуб - место общения профессиональных психологов. Добро пожаловать!